Досліджено назви осіб жіночої статі за медичною діяльністю в діахронному та синхронному аспектах. Констатовано зумовленість цієї групи номінативних одиниць тривалою історією формування української літературної мови на народній основі й тенденцією до творення паралельних дериватів чоловічого та жіночого роду. Простежено повільний діахронний розвиток зазначеної лексико-семантичної групи слів від ранньої писемної доби до сьогодні під впливом мовних і позамовних чинників. Відзначено його особливості на всіх історичних етапах, особливо на сучасному, для якого характерне активне творення професійних назв жіночого роду від співвідносних назв чоловічого роду, з’ясовано використання таких номінацій у різних функційних стилях української літературної мови. Розмежовано інтенсивні й екстенсивні явища в історичному розвитку фемінітивів на означення різних видів лікування людей. Установлено перевагу екстенсивних змін над інтенсивними в нинішній період активної фемінізації українського розмовного мовлення. Оцінено новітні фемінітиви медичної сфери з погляду нормативності та доцільності.
