Розглянуто вітчизняні й зарубіжні чинники формування і становлення історіософських поглядів молодого М.І. Костомарова.Показано, що в харківський період відбулось формування історіософського бачення М.І. Костомарова, а в київський – становлення основних рис його історіософської концепції. Доведено, що в середині 1830-х – середині 1840-х рр. М.І. Костомаров сформувався й утвердився як український мислитель романтичного, народолюбного, слов"янофільського та христоцентричного світорозуміння. У творчому доробку мислителя знайшли відбиток такі історіософські проблеми, як історіогенеза людства, в тому числі слов"янства, мета, рушійні сили, зміст, структура та перспективи української історії. У центрі історіософії М. І. Костомарова перебував український народяк рушійна сила історичного буття зі своєю народною ідеєю, характером та потребами. Ключовим чинником поступу історії, на думку мислителя, було питання віри, яке перепліталося з соціальними, політичними, військовими та етнічними чинниками. Метою історіїстала реалізація головної народної ідеї українців, яку вони вбачали в незалежності та свободі. М.І. Костомаров сформулював ідею національно-культурного відродження України і творення демократичного й республіканського суспільства в рамках федерації с&лов"янських народів, котра була альтернативою імперським режимам. Відмічено
суперечності у світогляді мислителя, пов"язані з наявністю подвійної лояльності та ідентичності.
