У статті проаналізовано жанрові особливості есею-меморіуму як окремого різновиду письменницького есею. Закцентовано увагу на специфіці цього твору в порівнянні з некрологом і портретним есеєм, наголошено на його місці і ролі в сучасному письменстві. Спеціально досліджено окремі есеї in memoria у творчості В. Даниленка, зокрема присвячені Н. Зборовській та Ю. Гудзю. Наголошено на ролі і специфіці низки мотивів у цих творах, своєрідності заголовків, образній характеристиці, функціях деталей, полідискурсивності тощо. Зроблено висновки про есей in memoria як окрему дискурсивну практику, що виникла внаслідок поєднання декількох жанрів і дискурсів, наділену особливими можливостями створення образу померлої людини і образу автора водночас.