Мета статті: проаналізувати творчий пласт маловідомих у вітчизняному мистецтвознавстві представників дніпровського андеґраунду Володимира Бублика (1950–2007) та Анатолія Сологуба (1953–2014). Серед методів наукового дослідження застосовано мистецтвознавчий аналіз, проведений на основі комплексної систематизації, порівняння та узагальнення. Наукова новизна зосереджена у введенні в науковий обіг значної частини творчої спадщини В. Бублика та А. Сологуба у контексті неофіційного мистецтва дніпровського регіону 1980–2000-х рр. Висновки. Аналіз творчого доробку Володимира Бублика та Анатолія Сологуба виявляє низку важливих аспектів для характеристики дніпровського «мистецтва спротиву». Останнє формувалось в умовах «закритого» міста, неможливості офіційногоекспонування через відсторонене ставлення до панівної ідеології у тогочасному мистецькому процесі. Ці чинники для багатьох мистців нерідко ставали причиною виникнення екзистенційної катастрофи кожної творчої особистості. Із сучасниками-побратимами Володимиром Лободою (1943), Сергієм Алієвим-Ковикою (1956), Олександром Нем’ятим (1954) означених авторів єднав обраний формат радикальності, що лежав у істинно андеґраундній площині. Однак методи творчої комунікації кожної персоналії різнилися в залежност&і від набутого життєвого досвіду, наявного масиву знань та особистісного темпераменту. Живописні твори В. Бублика поєднують у собі експресію образів у колористичному ладі, що тяжіє до естетики фовістів. Таку стилістичну модель малярства автора можна &окреслити категорією інтуїтивного експресіонізму. Твори А. Сологуба за тематикою тісно пов’язані з народною традицією. Внутрішня напруга його композицій та нестримна динаміка прагнуть візуальної комунікації із глядачем.
