Дослідження пов’язане з визначенням візуальних та віртуальних вимірів інтерпретації модної діяльності як певної комунікативної сцени. Методологія дослідження полягає в застосуванні ретроспективного аналізу візуальних патернів в сценічному просторі культури повсякдення. Наукова новизна роботи полягає у тому що, сцена сприймається реципієнтом як оптичний феномен, має розгорнутий простір, в якому актор дії або подій здійснює ті чи інші комунікативні акти вербально-оптично. Складові цього синтезу пластично, жестикулятивно, вербально-драматичного і оптично-візуально презентують цілу добірку мистецтв, що утворюють сценічний синтез. Драма вербалізуються як пластична поведінка, де дія, рухи визначають високий простір мізенсценування танку, що свідчить як про експресивні мистецтва, відомі з часів давньогрецької хореї, так й про візуально-оптичні патерни. Так, в контексті візуального повороту актуалізується окуляцентризм – довіра до картинки. Висновки. Варто зазначити, що виникає художня критика мас-медіа, продюсери, галереї, журнали, тобто формується простір уніфікації та адекватної репрезентації різних арт-феноменів. Повноцінним життям живуть не самі художники, актори великої сцени, продуценти великої культури повсякдення, а ті, хто утворює арт-події, л&окальні сцени презентації. Візуальні дослідження тяжіють до еклектики, яка перетворюється на поліморфний набір дискурсів, що свідчить про те, що потрібно знайти зону комфорту, певні атрактори культури повсякдення. Без них уже не можливе здійснення с&учасного арт-продукту. Менеджмент реклами, іміджелогія презентується в соціумі як опосередкована реальність, схожа на віртуальні технології. Імагінація як відео-презентиція стає проблемою інтерпретації, проблемою бачення. Візуальна культура намагаєть&ся реабілітувати зображення та визначити його сенс без назви, без імені. Така своєрідна культура без імені наштовхується на те, що дослідники починають визначати лише те, що має ім’я. Історія мистецтв описує відносини між об’єктами, хронологічну посл&ідовність, рух, формальні переваги, а також іконографічні дані. Зайве говорити, що твір мистецтва в даному випадку залишається індивідуальним творінням, особливим витоком буття та соціальним текстом. Культура повсякдення в контексті візуального повор&оту одночасно є текстом, образом, сценічним артефактом, патерном і флеш-іміджем.
