Окреслено специфічні особливості розвитку соціокультурного простору Китаю доби політики реформ і відкритості. Стверджується, що важливим фактором соціокультурної ідентичності постають мистецькі явища. Розвиток симфонічної музики — однієї з найскладнішихжанрових сфер - розглядається як умова успішного функціонування й розвитку національної музичної культури в її музичному сегменті. Констатовано, що симфонічні оркестри як атрибут сучасної музичної культури наразі працюють у більшості великих міст Китаю.Розглянуто чинники збагачення соціокультурного простору країни завдяки діяльності симфонічних оркестрів на подієвому та змістовному рівнях. Акцентовано врахування глибинного наповнення національної традиції й особливості її актуального побутування. Простежено шляхи розвитку міжкультурних комунікацій, здійснених за безпосередньої участі оркестрів. Підкреслено дієвість політики впливу на молоде покоління громадян країни через мистецькі заходи.
