Інтелектуалізація мови нових медіа: еволюція жанрової парадигми. У статті вербалізовано авторську позицію щодо інтелектуалізації мови й жанрової системи сучасної медійної комунікації та визначено актуальні критерії її фахового аналізу. Йдеться, передусім, про лінгвістичний, функціонально-стилістичний, лінгвокультурологічний і соціолінгвістичний виміри еволюції форм суспільної комунікації в масмедіа. Дослідження зосереджено на особливих принципах динаміки жанрів традиційних і нових медіа, які за екстра-та інтралінгвістичними факторами спираються на різні способи виконання завдань комунікативної ситуації, а отже, й добір мовних одиниць, що виконують варіативні функції. Проаналізовано актуальну на сьогодні медіалінгвістичну аспектологію дослідження жанрів ЗМІ у проєкції на функції мови, що вербалізуються в комунікативно змінному контексті сучасних масмедіа, пов"язаному з психологічним часом і простором культури. Особлива дослідницька увага приділяється динаміці функціональних маркерів у жанровій парадигмі медіапростору через мовну та когнітивну інтеграцію нових і традиційних жанрів (допис, коментар, сторіз, гівевей та ін.), які у своєму функціональному поєднанні утворюють макротекст, релевантний для медійної комунікації сьогодні. Автор також порушу&є дискусійні питання сучасної медійної жанрології, що окреслюють перспективи подальших досліджень у цій науковій галузі: точність номінації та статус окремих жанрів, актуальність / неактуальність традиційних для стилістики 2-ї половини XX ст. жанротв&ірних чинників. Відповідно до природи частотних сьогодні жанрів медійної комунікації, у свою чергу, проаналізовано дифузний характер жанрової парадигми ЗМІ, пов"язаний із доцільністю / недоцільністю диференціації таких категорій, як гіпержанр, субжан&р, жанрова одиниця, міжжанрове утворення та ін.
