Про деякі особливі аспекти навчання універсального перекладу у вищих навчальних закладах. Загальна теорія перекладу є переважно лінгвістичною міждисциплінарною сферою, тісно пов"язаною з психологією, етнографією, країнознавством тощо. Вона базується на застосуванні лінгвістичної теорії до спеціального типу мовної поведінки, тобто перекладу. Переклад має власну тему (процес перекладу) та використовує дані контрастивної лінгвістики всього лише у якості своєї відправної точки. Переклад можна розглядати якміжмовний комунікативний акт, у якому залучено щонайменше три учасники: відправник інформації-джерела, перекладач, який виступає і у якості одержувача інформації-джерела, і як відправник еквівалентного повідомленняцільової мови, тобто перекладу. Відтворюючи тест цільової мови, перекладач змінює його план вираження (лінгвістичну форму), а план змісту (значення) має залишитися незмінним. Це означає, перш за все, що будь-який текст повинен бути зрозумілий і сприйнятий однаковою мірою як відправником інформації-джерела, так і одержувачем такої інформації. Таким чином, завданням перекладача єпередача одержувачу інформації-джерела за допомогою лінгвістичних знаків, включаючи як денотативне значення (тобто інформацію про екстралінгвістичну реальність, яку& вони позначають), так і їх емоційно-стилістичну конотацію. Все це повною мірою стосуєтьсявикладання англійської як мови для спеціальних цілей. Наголошено на дефінітивній логіці розрізнення професійних термінів "післядипломна освіта" / "postgraduate &education" та "дошкільна освіта" / "preschool education", що неоднозначно сприймаються у світовому науковому контексті.
