У статті листи до себе молодого, розміщені в Інтернеті, розглядаються як епістолярний жанр з характерними лінгвістичними та прагматичними властивостями. Хоча листи до самого себе передбачають внутрішній діалог, в якому адресант тотожній адресатові, цього не спостерігається в матеріалі дослідження: адресант не вважає себе ідентичним собі молодому, про що свідчить використання особових займенників (I – для себе дорослого та you – для молодого). Однак іноді ці дві ідентичності можуть зливатися в одну, що можна побачити у випадках вживання we. Іншою особливістю листів виявляються ролі, яких набувають автори. Так, адресант може виступати ментором свого бунтівного та тривожного підліткового «я». Метою таких листів є надання поради. В інших випадках автор листа може позиціонувати себе всезнаючим провидцем, який з’являється в тяжкі часи для того, щоб підтримати себе-підлітка розповіддю про те, що на нього чекає в майбутньому. Кожна з цих двох ролей та цілей реалізується за допомогою особливих мовних засобів.Роль ментора перетворює лист на урок, де превалює наказовий спосіб. Роль провидця характерна для листів – автобіографічних наративів, які розповідаються у дивний спосіб: автор зсуває минулі події до майбутнього за допомогою дейктичних маркерів (напри&клад, today, this) та дієслівних часових форм (наприклад, майбутні часи або синонімічні конструкції, такі як to be about to та to be going to). Листи до себе молодого, які містять автобіографічний компонент, надають дослідникові можливість спостеріга&ти процес побудови ідентичності, оскільки в таких текстах автори намагаються представити свою ідентичність як безперервну, простежуючи її формування від підліткового віку до моменту написання листа. Крім цього, листи, призначені для надання поради, м&істять культурно специфічне розуміння поняття «гарне життя»: такі листи пишуться, аби познайомити свою цільову аудиторію, якими насправді є користувачі Інтернету підліткового віку, з сучасним суспільством та його цінностями.
