Стаття присвячена дослідженню політичного дискурсу в межах віртуального простору мережі Інтернет – "штучного" світу, створеному в останні десятиріччя за допомогою інформаційних технологій, в якому індивіди здатні спілкуватися один із одним на величезнихвідстанях, моделюючи за бажанням власну особистість. Дослідження, зокрема, спрямоване на те, як змінюється політична комунікація у віртуальній реальності мережі Інтернет, які лінгвістичні й екстралінгвістичні засоби використовують політичні актори при спілкуванні зі своїм електоратом та між собою. Використовуючи категорії, запропоновані Т. ван Дейком, у статті для аналізу комунікації в межах віртуального простору, пропонується застосування нових характерних рис для Інтернет-дискурсу, таких як анонімність мовця, напівформальність спілкування, більш відкрите й конкуруюче висловлення думок, емоційність тощо. У статті пропонується уточнення дефініції політичного дискурсу, виділяються найважливіші його риси, визначаються відмінності комунікативних стратегій в залежності від гендеру мовця або політичного актора. За допомогою запропонованих категорій та спираючись на творчий доробок таких вчених як Р. Водак, Л. де Сосюр та Т. ван Дейк, у статті подається нове визначення поняття політичного Інтернет-диск&урсу, яке спрямоване на більш повне врахування взаємодії індивідів в межах віртуального простору. Висувається пропозиція використовувати запропоновані Т. ван Дейком категорії для аналізу комунікації у межах віртуального простору, що дозволить виокрем&ити комунікативні ситуації, які стосуються безпосередньо політичної сфери. За допомогою порівняння комунікативних ситуацій у "штучному" світі з фізичним, стверджується, що характерною рисою політичного Інтернет-дискурсу є передача екстралінгвістичних& компонентів за допомогою текстової комунікації. Робиться уточнення, що у багатьох комунікаційних ситуаціях між політичними акторами та іншими користувачами, останні є реципієнтами інформації, обмежуючись лише можливістю взаємодіяти із іншими реципіє&нтами. У підсумку висувається пропозиція розуміти під політичним Інтернет-дискурсом дії лінгвістичного й екстралінгвістичного характеру, що відносяться до політичної сфери та реалізуються у віртуальному просторі політичними акторами і звичайними кори&стувачами; які характеризуються можливістю анонімної суб"єктності, напівформальністю, більш відкритим й конкуруючим характером висловлювання думок тощо, і в яких передача екстралінгвістичних компонентів досягається переважно завдяки текстовій комунік&ації На основі категоріальних уточнень, зроблених у статті, розробляються стратегії подальшого Інтернет дискурс-аналізу.