Статтю присвячено етимологічному та лінгвокультурному аналізу концептів ВОЛОНТЕР і ВОЛОНТЕРСТВО. Етимологічний аналіз лексеми-ідентифікатора "волонтер" дозволив визначити основні етапи набуття нею додаткових значень з урахуванням культурно-історичного контексту різних країн. Аналітично розглянуті роботи зарубіжних дослідників – соціологів і психологів, що присвячені типології волонтерських організацій, характеру та формам участі волонтерів у різних соціально значимих подіях, а також етимології розглядуваних понять. Визначено вплив соціальних факторів на набуття лексемою ідентифікатором нових значень, зокрема квазімілітарного. Закцентовано увагу на тому, що в німецькій і східнослов"янських лінгвокультурах існує дві мовні одиниці для позначення людини, яка виконує роботу на користь іншим за власним бажанням. На основі аналізу українськомовних джерел доведено наявність двох лексем з тотожним значенням – запозичення "волонтер", що прийшло в українську наприкінці ХІХ століття, та лексеми "охотник" – на позначення цивільних осіб, які за власним бажанням виконували дії на користь інших, але його було втрачено ве у ХХ ст. Визначено, що в англійський, німецький, український лінгвокультурах мовна одиниця "волонтер" набула цивільного / квазімілітарного зна&чення і створює опозицію для одиниці з мілітарним значенням. У статті також розглянуто випадки використання мовної одиниці "аналіз концептів ВОЛОНТЕР і ВОЛОНТЕРСТВО продемонстрував їхній волонтер" у сучасному інформаційному просторі. Проведений аналі&з концептів ВОЛОНТЕР і ВОЛОНТЕРСТВО довів їх дискурсоутворювальний характер для різних лінгвокультур. З розвитком цивілізаційного суспільства ці концепти набували нових значень, що детально розглянуті в статті.