Стаття присвячена порівняльному аналізу двох яскравих комплексних заповідників України - Канівського природного заповідника та Національного заповідника «Хортиця». Канівський природний заповідник засновано 30 липня 1923 р., а Національний заповідник «Хортиця» - набагато пізніше, у 1965 р. Для обох заповідників наявна значна кількість як природних, так і культурних історикооб’єктів. Проте хронологія становлення двох установ різна. Якщо початковий етап існування установ в обох випадках характеризувався комплексністю природоохоронних та пам’яткоохоронних робіт, то далі простежуються відмінності в ставленні до історикокультурних пам’яток та їх дослідження. Хортицький заповідник зберігає комплексність і постійно вдосконалює форми вивчення та популяризаціїсвоїх історикокультурних пам’яток, музеєфікує їх. На жаль, у випадку з Канівським заповідником відсутня будьяка музеєфікація, археологічні пам’ятки не використовуються в екскурсійній роботі заповідника. У статті розглядається означена проблема і пропонуються шляхи її подолання.
