Попри позицію вимушеного чи добровільного (само)вигнання, і в межах, і за межами українського літературного процесу (зокрема, й на території інших літератур, як-от німецької) Костецький намагався творити ориґінальну естетичну систему, а також якщо не переконструювати, то принаймні підважити усталений літературний канон, запропонувати власний, альтернативний погляд на літературу. гор Костецький – постать унікальна й малознана водночас: попри те, що віднедавна він став одним із відкриттів українського ХХстоліття (залишаючись нерозкритим уповні), його творчість усе ще не зібрано і, за деякими винятками, не опубліковано (а отже, відповідно не відрефлексовано). Спроби розглянути творчість Костецького в контекстах його власної поетичної системи, української та европейських літератур, попри відмінності дослідницьких підходів, засвідчили й амбівалентність оцінок його творчости.