Метою статті є обгрунтування наукового підходу щодо періодизації становлення і розвитку права на свободу й особисту недоторканність. Для досягнення мети статті автором використано загальні та спеціальні методи наукового пізнання, включаючи історико-правовий, порівняльно-правовий, систематизації, класифікації, дедукції, індукції, аналізу, синтезу тощо. Наведено основні історичні факти, з якими в юридичній літературі пов"язують становлення і розвиток права на свободу й особисту недоторканність. За допомогою аналізу наукових джерел сформульовано основні наукові підходи, застосовані вченими для визначення періодизації розвитку права на свободу й особисту недоторканність. З"ясовано доцільність виділення окремих історичних періодів розвитку цього права. Сформульовано авторську позицію стосовно періодизації становлення і розвитку права на свободу та особисту недоторканність. У висновках запропоновано виділяти чотири етапи становлення і розвитку права на свободу й особисту недоторканність, а саме: 1) зародження права на свободу та особисту недоторканність у вигляді вольностей для окремих верств населення, який тривав в античні часи, середні віки і аж до кінця ХVIII ст.; 2) трансформації вольностей для окремих верств населення в основоположне, невідчужува&не, природне право людини, яким наділені всі люди без винятку. Цей етап тривав з кінця ХVIII ст., коли розпочався процес визнання та конституційного закріплення права на свободу й особисту недоторканність за всіма громадянами у Франції, до кінця 30-х& рр. ХХ ст., коли ця тенденція стала властивою і для України та СРСР; 3) розвитку нормативно-правової регламентації права на свободу й особисту недоторканність у національних нормативно-правових актах (переважно кримінально-правових і кримінально-про&цесуальних) та міжнародних правових документах, який тривав від кінця 1930-х років до 1991 р.; 4) удосконалення нормативно-правового забезпечення права на свободу й особисту недоторканність, який можна охарактеризувати як сучасний та який триває з мо&менту набуття Україною незалежності.
The purpose of the article is to substantiate the scientific approach regarding periodization of the formation and development of the right to liberty and personal inviolability. To achieve the purpose of the art&icle, the author used general and special methods of scientific cognition including historical and legal, comparative and legal analyses, systematization, classification, deduction, induction, synthesis, etc. The author of the article has presented t&he main historical facts, which are associated with the formation and development of the right to liberty and personal inviolability in the legal literature. The analysis of scientific sources assisted to formulate the main scientific approaches used& by scholars in determining the periodization of the development of the right to liberty and personal inviolability. The expediency of allocating certain historical periods of the development of this right has been clarified. The author has formulate&d the individual point of view on the periodization of the formation and development of the right to liberty and personal inviolability. In the conclusions four stages of the formation and development of the right to liberty and personal inviolabilit&y were singled out, namely: 1) the origin of the right to liberty and personal inviolability in the form of liberties for certain segments of the population, which lasted in ancient times, the Middle Ages and till the late ХVIII century; 2) the trans&formation of liberties for certain segments of the population into a fundamental, inalienable and natural human right, which endowed all people without any exception. This stage lasted from the late ХVIII century, when the process of recognition and &constitutional consolidation of the right to liberty and personal inviolability for all citizens in France was launched, to the late 30s of the XX century, when that tendency became characteristic for Ukraine and the USSR; 3) the development of legal&
