На сьогодні представникам юридичної професії потрібно як ніколи раніше доводити, що справедливість - це не щось абстрактне, а те, що можливо досягти. Саме тому тема цієї статті є на сьогодні надзвичайно актуальною. Дані, які наведено у статті, допоможуть пересічному громадянинові зорієнтуватися, як це може відбуватися, а також переконатися, що здійснення правосуддя після війни - це реально. Професіоналам у питаннях відшкодування шкоди та притягнення до відповідальності воєнних злочинців ця стаття може бути опорою для поновлення уже відомої інформації, щоб не було упущено жодних можливих механізмів досягнення справедливості. Вибірково досліджено, які існують нормативно-правові акти різних держав світу щодо притягнення до відповідальності воєнних злочинів, а також осіб, що вчинили злочини проти людяності. Показано, які існують способи здійснення правосуддя для іноземних позивачів, відповідачів-іноземців, якщо злочин учинено не на території держави, де
здійснюється саме правосуддя. Висвітлюється, що можуть зробити держави, щоб не бути притулком для жодного злочинця, особливо для осіб, які порушили основоположні права людини. Також зазначено судову практику, яка безпосередньо показує реалізацію закону на практиці. Зверталася увага на механізм поданн&я колективних позовів як ефективний інструмент для притягнення винних до відповідальності. Зазначено, що покарання є невідворотним, що підтверджується відповідними аргументами та прикладами.
The paper addresses the content and legal nature of mechan&isms for the administration of justice for war crimes, as well as crimes against humanity. The comparative method was extensively applied in the article. The paper uncovers the importance of the legal profession as one that needs to prove that justic&e is not something abstract, but rather an achievable thing; this contributes to the work"s relevancy. The article also provides the lay persons, who are directly or indirectly influenced by military aggression with the simplified manner of the issue& under investigation and attempts to assure that the administration of justice after the war is due to be performed. The article offers an overview of the existing legal acts of various countries worldwide applied to prosecute war crimes, as well as &to prosecute perpetrators of crimes against humanity. A considerable notice is given to the ways of administering justice to foreign plaintiffs, foreign defendants, in cases when the crime committed and its prosecution are not within the jurisdiction& of the state where the latter took place. The paper highlights the measures to be taken to prevent criminals from committing crimes on the territories, referring to state states with constant violation of fundamental human rights. Specific attention& is awarded to the mechanism of filing the collective lawsuits as an effective tool for bringing the
perpetrators to justice which is supported by the examples.
