Метою статті є аналіз сучасних уявлень про засади судочинства та, з урахуванням його результатів, - обгрунтування необхідності уточнення їхнього переліку й визначення змісту окремих із них. Основним засобом, який при цьому використовувався, був метод порівняльного аналізу переліків і визначень засад судочинства, закріплених у міжнародних та національних правових актах, а також у висновках Конституційного Суду України. У процесі дослідження виявлено, що переліки засад судочинства та характеристика окремих із них у різних правових актах істотно відрізняються, що зумовлене не стільки особливостями правовідносин, на врегулювання яких вони спрямовані, як традиційними національними світоглядними підходами до їхнього розуміння. Саме тому найістотніші відмінності у їхній характеристиці відслідковуються на рівні міжнародного та національного законодавства, причиною яких стало те, що вони формувалися в різних, і, насамперед, - англо-саксонській та романо-германській правових системах. Прикладом цього є засада верховенства права, у розкритті змісту якої в Україні фактично відбувається ототожнення її із засадою верховенства закону. Спостерігаються відмінності і в Конституційному та галузевому тлумаченні окремих засад, прикладом яких є засада пріоритету норм &міжнародного права перед нормами національного законодавства. Окремі із засад, які широко використовуються у міжнародній практиці, у національній правовій системі України навіть не згадуються, прикладом яких є засади належної юридичної процедури та п&равової визначеності. А значна кількість засад, які широко використовуються у практиці національних правовідносин, у їхніх переліках, визначених як на конституційному, так і на галузевому рівні, відсутні. Це, зокрема, засада участі народу у здійсненн&і судової влади, державної мови судочинства тощо. Усе це дає підстави для загального висновку, що і теоретико-правові підходи до характеристики засад судочинства, і способи їхнього фактичного викладу як у Конституції, так і в галузевому законодавстві& України потребують подальшого дослідження та відповідного вдосконалення.
The purpose of the article deals with analyzing modern ideas about the principles of legal proceedings and considering their results for justifying the need to clarify their l&ist and determine the content in an individual manner.
The main tool used was the method of comparative analysis applied to the lists and definitions of the principles of legal proceedings enshrined in international and national legal acts, as well& as in the conclusions of the Constitutional Court of Ukraine. In the course of the study, it was revealed that the lists of the principles of legal proceedings and the characteristics of some of them in different legal acts differ significantly; the& latter is not predominantly attributed to the peculiarities of legal relations, the settlement of which they aim at, but are rather related to traditional national ideological approaches to their understanding. That is why the most significant diffe&rences in their characteristics can be traced at the level of international and national legislation, the reason for which was that they were formed in different, and, primarily, Anglo-Saxon and Romano-German legal systems. An example of this is the &principle of the rule of law: in the disclosure of the content identified with the principle of the rule of law in Ukraine. There are also distinctions in the constitutional and sectoral interpretation of individual principles. For example, this is t&he principle of the precedence of the norms of international law over the norms of national law. Some of the principles widely used in international practice are not even mentioned in the national legal system of Ukraine, for example the principles o&f due process and legal certainty. And a significant number of principles vastly applied in practice of national legal relations are not included in their lists, and are defined at both the constitutional and sectoral levels. These are particularly: &
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
