Розкрито практичні питання доцільності залучення нотаріусів як заінтересованих осіб у справах щодо встановлення факту проживання однією особою чоловіка та жінки без шлюбу. У науковому дослідженні застосовано формально-логічний, діалектичний, догматичнийта інші загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Наголошено, що нині майже в усіх спадкових справах, що пов"язані з установленням зазначеного факту, залучають нотаріуса як заінтересовану особу. Підкреслено, що така практика є невиправданою, адженотаріуса, яким не заведено спадкову справу, не можна вважати заінтересованою особою. Для розкриття зазначених питань детально досліджено теоретичні положення щодо процесуально-правового статусу заінтересованих осіб, а також питання щодо правового статусу нотаріуса. Крім цього, проведено порівняльний аналіз із позовним провадженням задля характеристики особливостей залучення нотаріуса як третьої особи без заявлення самостійних вимог. Особливу увагу приділено аналізу практики залучення органів державноївлади як заінтересованих осіб у справах цієї категорії. У висновках визначено процесуально-правовий статус нотаріуса під час розгляду і вирішення цивільних справ, що виникають із правовідносин, пов"язаних з учиненням нотаріальних дій. Встановлено зал&ежність цивільного процесуального статусу нотаріуса від його правового статусу. Крім цього, проаналізовано вітчизняну судову практику на предмет виявлення суттєвих прогалин у справах зазначеної категорії та запропоновано власні пропозиції з удосконал&ення наявних проблем. Також подано авторське визначення заінтересованих осіб у справах цієї категорії.
The purpose of the research paper is to disclose practical issues of the appropriateness of involving notaries as interested persons in cases to e&stablish the fact of living by the same person a man and a woman without marriage. In order to achieve the objectives in the course of scientific research the authors applied formal-logical, dialectical, dogmatic and other general scientific and spec&ial research methods. The research paper notes that today notaries in almost all inheritance cases related to the establishment of this fact, involve a notary as an interested person. The authors emphasize that such practice is not justified, because& the notary, who does not have an inheritance case in particular, cannot be considered an interested person. In order to reveal the above-mentioned issues, the authors study in detail the theoretical provisions of the procedural-legal status of inter&ested persons, as well as the question of the legal status of the notary. The research paper also carries out a comparative analysis with the lawsuit proceedings in order to characterize the peculiarities of attracting a notary as a third party witho&ut declaration of independent claims. Particular attention is paid to the analysis of the practice of involving public authorities as interested persons in cases of this category. The conclusions define the procedural and legal status of the notary &when considering and resolving civil cases arising from legal relations concerned with the performance of notarial acts. The dependence of the civil procedural status of the notary on his legal status is established. Also the authors have analysed th&e national judicial practice in order to identify significant gaps in cases of this category and offered their own proposals for the improvement of existing problems. The authors also propose the author"s definition of interested persons in cases of &this category.
