Зроблено аналіз еволюції дискреційних повноважень у системі управління католицької церкви з метою з"ясування та встановлення значення окремих управлінських принципів, які нині ефективно застосовуються у службовому праві.
З"ясовано, що практика використання дискреційних повноважень уперше зароджується у середовищі Римо-католицької церкви. Ними послуговувалися папські легати, які здійснювали представницьку, дипломатичну місію Святого Престолу у християнських країнах світу. Їхній нормативно-правовий статус визначався Кодексом канонічного права від 27 травня 1917 р.
Проаналізовано правила та рішення II Ватиканського собору, які надали можливості помісним церквам, окремим діоцезам послуговуватися дискреційними повноваженнями, а також діяти в межах канонічного права з урахуванням місцевих особливостей, заклало початок помірної децентралізації, яка своєю силою не порушила засад верховенства Святого Престолу.
Визначено, що поступальний розвиток мережі папських дипломатичних місій не лише продемонстрував можливість застосування дискреційних повноважень для здійснення управління, а й зумовив формування широкого дипломатичного представництва Ватикану, який нині підтримує відносини з більшістю країн світу, і представлений у найбільш авторитетних міжнародн&их організаціях. При Святому Престолі в Римі діє понад вісім тисяч постійних представництв від країн світу та міжнародних організацій, зокрема й від Європейського Союзу.
У ході аналізу використано поліметодологічний підхід із застосуванням сукупност&і філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових методів дослідження, а саме діалектичного, герменевтичного, аксіологічного, історико-філософського та системно-функціонального. Крім того, широкого застосування набули формально-догматичний, форма&льно-логічний, формально-юридичний методи. Комплексний аналіз становлення та розвитку дискреційних повноважень у системі управління католицької церкви став можливим завдяки використанню системно-структурного методу, а дослідження його в історико-прав&овому вимірі завдячує ретроспективному методу. Квінтесенцію дослідження становили спеціально-наукові методи, а саме: порівняльно-правовий та історико-правовий.
The article analyzes the evolution of discretionary powers in the management system of th&e Catholic Church in order to clarify and establish the meaning of certain management principles that are now effectively applied in civil service law.
It was found out that the practice of using discretionary powers first arose in the environment o&f the Roman Catholic Church. They were used by papal legates who carried out the representative, diplomatic mission of the Holy See in the Christian countries of the world. Their legal status was determined by the Code of Canon Law of May 27, 1917.
&The rules and decisions of the Second Vatican Council, which enabled local churches and individual dioceses to use discretionary powers, gave them the opportunity to act within the limits of canon law taking into account local characteristics, laid t&he foundation for moderate decentralization, which by its force, did not violate the principles of the supremacy of the Holy See.
It was established that the progressive development of the network of papal diplomatic missions not only demonstrated t&he possibility of using discretionary powers in the implementation of management, but also led to the formation of a wide diplomatic representation of the Vatican, which now maintains relations with most countries of the world and is represented in t&he most authoritative international organizations. At the Holy See in Rome there are more than eight thousand permanent missions from the countries of the world and international organizations, including those from the European Union.
In the course &of the analysis, a polymethodological approach was used, by applying a set of philosophical, general scientific, special scientific research methods, namely, dialectical, hermeneutic, axiological, historical-philosophical, and systemic-functional res&
