Досліджено зарубіжний досвід у сфері регулювання багатосторонніх трудових правовідносин. Проведено аналіз актів законодавства Іспанії, Італії, Польщі та Франції, присвячених цьому питанню. Визначено, що наведені правовідносини на міжнародному рівні врегульовано Конвенцією МОП про приватні агентства зайнятості від 1997 р. (№ 181) та Директивою ЄС № 2008/104ЄС про працю в агентствах тимчасової зайнятості. Іспанія, Італія, Польща та Франція, що ратифікували Конвенцію МОП № 181, є також членами Європейського Союзу і для них, відповідно, Директива ЄС № 2008/104ЄС є юридично обов"язковою. Наведена обставина свідчить про те, що, по-перше, зазначені два міжнародні акти не суперечать один одному. А по-друге, факт їхньої обов"язковості для зазначених держав указує на наявність досить потужної національної правової бази, присвяченої регулюванню багатосторонніх трудових відносин. Установлено, що фактично кожна з досліджуваних країн запровадила свій спеціальний законодавчий акт, присвячений комплексному врегулюванню відносин позикової праці. Зроблено висновок, що проаналізований зарубіжний досвід певною мірою має бути врахованим і нашою державою. Адже єдина стаття, передбачена в Законі України "Про зайнятість населення", не в змозі охопити весь спектр питань,& що можуть виникати під час реалізації багатосторонніх трудових правовідносин. Зазначене обумовлює необхідність запровадження спеціального законодавчого акта, присвяченого комплексному врегулюванню наведеної форми нестандартної зайнятості. Саме на рі&вні окремого закону мають бути визначені трудо-правові гарантії для працівників - учасників багатосторонніх трудових правовідносин, а також чітко розмежовані права й обов"язки роботодавців, які надають та, відповідно, використовують їхню найману прац&ю.
The article provides a comparative analysis of regulation of multi-party employment relationships in Spain, Italy, Poland and France. The multi-party employment relationships appeared in the 1920s when entrepreneurs in the United States began len&ding office workers to firms to meet the needs of a new service-based economy. In the 1960s-1970s, based on the experience of labour flexibilization in the United States, the concept of agency work was formed. This form of non-standard employment bec&ame widespread in Europe only after the 1960s. Since Manpower opened its London office in 1956, agency work has been used in continental Europe. The multi-party employment relationships are regulated at the international level by the ILO Private Empl&oyment Agencies Convention, 1997 (No. 181) and the Directive 2008/104/EC of the European Parliament and of the Council of 19 November 2008 on temporary agency work. France, Italy, Poland and Spain, which have ratified the ILO Convention No. 181, are &also members of the European Union and for them, accordingly, Directive 2008/104/EC is legally binding. This circumstance indicates that, firstly, these two international instruments do not contradict each other. And secondly, the fact that they are &binding on these countries indicates the existence of a fairly strong national legal framework for the regulation of multi-party employment relationships. It is established that each of the studied countries has its own special legislative act on the& complex regulation of multi-party employment relationships. It is concluded that these international experiences should be taken into account by Ukraine. After all, none of the articles found in the Law on Employment of Population is not able to cov&er the full range of issues that may arise when exercising multi-party employment relationships. This necessitates the introduction of a special legislative act on the comprehensive regulation of this form of non-standard employment in Ukraine. This &law should establish labour and legal guarantees for employees - participants in multi-party employment relationships, as well as clearly delineate the rights and obligations of employers who provide and, accordingly, use their hired labour.
