Розглянуто феномен молитви в контексті діалогу, у якому виражені різні рівні оприявнення "Я". Розглянуто закономір- ності виникнення, генезису і функціонування молитви як певної комунікації, у якій розгортається діалог - екзистенційно- персоналістична спрямованість особистості. Проаналізовано, з одного боку, специфіку і роль молитви в історичній генезі, а з іншого - її персоналізацію і тематизацію. Історичні форми уможливлюють як процес вирізнення молитви від інших мо- вних актів релігійного і нерелігійного характеру, так і дозволяють виявити особистісні аспекти комунікації релігійного відношення Я і Ти, особистості і персоналізованого надприродного. Досліджено співвідношення молитви та магічної куль- тової практики. Підкреслено, що в багатьох первісних спільнотах молитва набувала форми магічних замовлянь і закли- нань, у яких волетативна компонента була домінуючою, причому міжособистісна комунікація розгорталася як горизонтальний зв"язок, завдяки якому відбувалася трансляція досвіду, його суто практична спрямованість. Натомість у християнській молитві переважають комунікативні зв"язки, які, по-перше, "вплетені" в контекст домінуючого вертикаль- ного відношення Я і Бог, а по-друге, визначають міжособистісні стосунки релігійної спільноти. Залежно &від мети, яку пере- слідує людина, молитви мають різноваріативну персоналістичну спрямованість, однак загалом усі вони генерують смисли, спрямовані як на накопичення досвіду долання складної життєвої ситуації, так і на особистісне зростання.
The phe&nomenon of prayer is studied in the context of a dialogue, in which different levels of perception of "Self" are expressed. The article examines the regularities of the emergence and functioning of prayer as communication in which a dialogue unfolds &- the existential orientation of personality. It is analyzed, on the one hand, the specificity and role of prayer in the historical genesis, and on the other, its personalization and thematization. Historical forms allow both the process of distingui&shing prayer from other linguistic acts of a religious and non-religious nature and to identify the aspects of communication of the religious relationship between "Self" and "You", the personality and the personalized supernatural. The relationship b&etween prayer and magical cult practice has been carried out. It is emphasized that in many primitive communities, prayer took the form of magical incantations and spells, in which the will component was dominant. Moreover, interpersonal communicatio&n unfolded as a horizontal connection, due to which there was a transfer of experience, it"s purely practical orientation. Christian prayer, on the other hand, is dominated by communicative ties, which, first, are "woven" in the context of the domina&nt vertical connection between "Self" and God, and, second, are determined by the interpersonal relationships of the religious community. Depending on the goal pursued by a person, prayers have a different personalistic orientation. However, in gener&al, they all generate meanings aimed both at accumulating experience in overcoming difficult life situations and at personal growth.
