Статтю присвячено дослідженню найновітніших (2021) динамічних змін у мовному законодавстві, соціолінгвістиці, політичній лексикографії. Висвітлено процес покрокової імплементації Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (статті 30, 31) і позитивну та негативну реакцію суспільства на цю законодавчу процедуру, вияскравлено нові реалії правового становища української мови. Крізь призму аксіології з’ясовано зміст важливих для досліджуваного періоду суспільних дискусій про латинізацію української мови та український (наш, слобожанський) варіант російської мови, про зміну назву держави України (Русь-Україна) й закріплення за державною мовою подвійної номінації (українська, руська).
