У статті проаналізовано здобутки з лінгвоукраїністики, що втілили особливості словникового впорядкування фемінітивної лексики, відзначено спробу укладання спеціального історичного словника найменувань жінок. Увагу спрямовано на те, щоб зняти різнобічність у визначенні статусу фемінітивів як самостійних лексем, довести необхідність тлумачення їх як окремих реєстрових одиниць, розглянути словотвірну похідність фемінітивів та відбиття її в словнику, умотивувати зумовленість стилістичного статусу найменувань жінок мовними й позамовними історичними змінами.