Стаття присвячена перетворенням феміністичної думки в Китаї, починаючи від 1949 року і до поточного часу. У статті розкриваються окремі періоди та течії теорії жіночого руху в новітні часи, проаналізовано основні проблеми в академічному феміністичному дискурсі наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Розглянуто проблеми перекладу феміністичної та гендерної термінології китайською мовою у світлі дискусій локальної та глобальної боротьби за жіночі права. У перші десятиліття після утворення Китайської Народної Республіки фемінізм номінально не виокремлювався як окрема течія, а був частиною загальної “боротьби за рівноправ’я”, сам термін “фемінізм” асоціювався із західними буржуазними ідеями. Натомість із початком політики реформ та відкритості посилюються міжнародні зв’язки китайських жіночих організацій, розпочинається новий період становлення феміністичного руху в Китаї, розвитку академічних досліджень, перекладу та локалізації західних ідей та понять. Так званий процес глобалізації місцевого жіночогоруху в Китаї разом з різкою модернізацією країни та швидким зростанням якості життя, що відбулися на зламі століть, не тільки змінили становище жінок загалом, а висвітлили їхні проблеми в цілком новому світлі. Тоді як вплив західних течій фемінізму в &Китаї є беззаперечним, дедалі більше уваги привертають регіональні позитивні приклади жіночої боротьби за рівні права – Японія, Південна Корея, Тайвань тощо. Проблеми та досвід жінок культурно та історично ближчого регіону є більш зрозумілими та акту&альними, аніж усталений, закорінений у власні місцеві традиції, західний фемінізм. Найімовірніше, у близькому майбутньому, з одного боку, збережеться прив’язка жіночого руху в Китаї до особливо значущих західних подій та ідей, а з другого – посилятьс&я регіональні зв’язки феміністичних організацій. Історична та культурна близькість дає можливість для ефективнішої комунікації, кращої координації та обміну практичним досвідом.
