Дослідження присвячено постаті Ахмеда паші – одного з маловідомих у вітчизняній літературі чиновників Османської імперії, який відіграв важливу роль в історії українського задунайського козацтва. Ахмед паша походив з яничарського керівництва і був чудово обізнаний з військовою справою, тому в один з етапів своєї діяльності (1801–1811 рр.), перебуваючи на посаді назира фортеці Браїла, значну увагу приділяв запорозьким козакам (Potkal Kazaklar), які проживали в Добруджі після зруйнування Запорозької Січі1775 р. На основі вітчизняних та османсько-турецьких документальних матеріалів з’ясовано, що саме Ахмед паша був призначений опікуватися військовою службою і життям козаків. Внаслідок цього козаки дістали можливість створити власну організацію – Січ у селі Катирлезі, отримати необхідні офіційні атрибути своєї інституції – печатку, прапори та інші клейноди, могли активно освоювати дельту Дунаю. Ахмед паша організовував службу задунайців у Волощині, використовуючи їх у боротьбі з феодалами (аянами), що виступали проти реформ султана Селіма ІІІ. Він залишався на боці задунайських козаків під час їхнього конфлікту з групою російських козаків-некрасівців (Agnat Kazaklar), які теж проживали в дельті Дунаю. Під час російсько-турецької війни 1806–1812 рр. ц&ентр управління задунайських козаків на чолі з кошовим отаманом перебував у Браїлі. Разом з Ахмедом пашею козаки захищали та утримували цю важливу стратегічну фортецю. У 1811 р. Ахмед паша став великим візиром Османської імперії, але, як зазначають д&жерела, продовжував брати участь в організації служби і життя козаків.