Проаналізовані українсько-японські відносини на основі японських історичних матеріалів та рідкісних світлин з архіву родини Григорія Купецького, лідера групи ОУН, яка прибула в 1937 р. в Японію та Харбін. Г. Купецький був співучасником нападу членів ОУНна польське поштове відділення в м. Городку Львівської області в 1932 р. Відомо про контакти ОУН і представників Посольства Японії в Берліні в 1930-х рр. і про плани ОУН вислати делегатів у Токіо для створення антикомуністичного фронту. Після нападу на пошту Купецький втік на острів Філікуді. На Ліпарських островах проходив вишкіл у таборах хорватських націоналістів “Усташі”. Згідно з ухвалою керівництва ОУН, яке контактувало з японським військовим аташе в Берліні, разом із Григорієм Файдою і Михайлом Гнатівим був направлений у Японію та Харбін. У спогадах Купецького “Там де сонце сходить” згадується про контакти делегатів ОУН з японцями, детальної інформації про яких не залишилося, тому ми звернулися до японських історичних джерел (маньчжурський “Офіційний реєстр чиновників”, “Поіменний реєстр інформаційного департаменту Квантунської армії”), за допомогою яких ідентифікували майже всіх японців. У монографіях І. Світа та Г. Купецького під прізвищем Іноуе фігурує та сама особа Іноуе Кікусабуро, том&у записи в обох працях вважаємо достовірними. Стосунки делегатів ОУН, членів Українського національного дому та представників УНК були напруженими. Це було зумовлено тим, що прибуття групи ОУН у Харбін припало на період загострення конфлікту між прих&ильниками ідей незалежності та реставрації російської монархії. Погляди японського керівництва в Маньчжурії щодо ОУН та ставлення до делегатів були різними. В умовах наростання загрози війни з Америкою було підписано Японсько-радянський пакт про нейт&ралітет, вочевидь, і в Харбіні керівництво намагалося уникати конфліктних ситуацій з СРСР. Нестабільність у світі та хитке становище, у якому опинилася Японія, внесли кардинальні корективи в японсько-українські відносини. Купецький та представники ОУ&Н брали активну участь у житті української громади в Харбіні, проте згадок про співпрацю ОУН і Японської військової місії (окрім того факту, що за сприяння японської влади Купецькому вдалося вибратися з Харбіна) майже не залишилося.
