Пропонована стаття розгортає можливі інтерпретаційні фокуси для вивчення тем «комунікації» та «порозуміння» поміж статями, взаємостосунків чоловіка і жінки у новелі «Грішниця» (1904) Леся Мартовича (1871-1916). Ці явища досліджуються за допомогою наратологічних, психоаналітичних та феміністичних методологічних стратегій, з урахуванням тенденцій текстуальної відкритості та рецептивної па радоксальності. Інтерпретація психологічних портретів персонажів відбувається у векторах поліфонічного текстуального простору реальності, яка, з одного боку, наснажена ідеологією патріархальності, а з іншого, - емансипованості жінки.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
