На основі зіставного аналізу тексту твору і джерел, залучених у процесі його написання, доведено, що образ гетьмана в романі спирається на передмодерну й романтичну історіографічні традиції, у яких зникала межа між вимислом і документальністю (що пояснює, зокрема, важливість «Історії Русів» та «Запорізької старовини» Ізмаїла Срезневського в інтертексті роману). Цілі сторінки є переказом-палімпсестом історичних праць, присвячених Хмельницькому, передовсім Миколи Костомарова та Михайла Грушевського. Поетика роману Загребельного поєднує соцреалістичні, модерністські й (прото)постмодерністські елементи, і звернення до первинних і вторинних джерел, використаних у тексті, дає змогу побачити принципову неоднозначність ідеологічного змісту твору.
