Аналізується епістолярний дискурс Яна Коллара з погляду категорій і понять сучасної лінгвістичної прагматики. Предметом дослідження стали 16 листів, адресованих Вацлаву Ганці, Варфоломею Копітарові, Карлу Яромиру Ербенові, Самославу Гробоневі, Вацлаву-Олександру Мацейовському в період з 1824 р. по 1851 р. Дослідження матеріалу грунтується на методиці суб"єктно-об"єктної та семантико-стилістичної інтерпретації комунікації адресанта. Аналіз текстів Яна Коллара показав, що його епістолярний дискурс є мовно-мовленнєвим твором, що виник у межах хронологічно обумовленої національної епістолярної традиції. Контакти й зміст спілкування Яна Коллара стосувалися передусім суспільно-політичної і культурної сфери, пов"язаної з його професійною діяльністю. Соціокультурна площина, в межах якої відбувалася комунікація, детермінувала соціопрагматичну роль адресанта, його громадянську позицію, впливала на тематику листування, її персональний і предметний складники, передбачала діалогічність. Компоненти досліджуваного епістолярного дискурсу характеризуються такими ознаками: офіційність - неофіційність, дистантність - недистантність комунікації, ієрархія стосунків, дотримання етикетних норм з переважно емоційним їх вербальним оформленням. Маркерами ввічливості в л&истах Яна Коллара виступають етикетні лексичні засоби, а також тропи (метафори, фразеологія), які є прийомами вияву емпатичних настроїв автора. До індивідуальних особливостей можна віднести численні авторські новотвори. Таким чином, соціальні та соц&іально-психологічні особливості автора позначилися на мові, структурі і змісті його епістолярного дискурсу. Епістолярна спадщина Коллара має також важливе значення в позалінгвальному плані. Вона слугує додатковим джерелом для вивчення ролі автора в &суспільних, літературних і наукових колах його доби.
