В основі статті огляд і аналіз досліджень, присвячених різним аспектам українсько-угорських контактувань, зосібна, вміщених у колективній монографії академічного Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, який здійснює їх у межах одного з напрямів своєї діяльності, а саме визначення самобутності українців через їхні зв’язки з іншими країнами, культурами, національними спільнотами. Предметом аналізу в книзі «Угорсько-українське пограниччя: етнополітичні, мовні та релігійні критерії самоідентифікації населення» (2020) став обшир актуальних як історичних, так і сучасних проблем і питань з даного терену з доволі розлогою тематикою – історичною, політичною, лінгвістичною, етнографічною, соціокультурною, релігійною, освітньою та ін., здебільшого у сув’язі із Закарпаттям, де мешкає чимала угорська нацменшина. До реалізації проекту було залучено фахівців з усієї України і почасти з Угорщини, природно, із власне Інституту, інших установ Львова, а ще Івано-Франківська, Будапешта, Києва, Ужгорода, Берегового таін. Книга складається зі вступу та чотирьох великих розділів: «Угорсько-український кордон: формування, особливості, трансформації», «Угорсько-українське пограниччя в історичній ретроспективі», «Самоідентифікація населення угорсько-українського& пограниччя» та «Сучасні політичні, культурні й освітні проблеми пограниччя». Студії, представлені в кожному з розділів, цінні новітнім трактуванням проблем, заповненням існуючих інформаційних лакун, використанням найновішої методи аналізу, окресленн&ям нових завдань і напрямів у згадуваній тематиці тощо. Зі свого боку, авторка долучає й дотичні до тематики інші розробки з даних питань, власні роздуми та пропозиції, вважаючи, що пожвавлення на терені українсько-угорських студій в Україні та Угорщ&ині є позитивною тенденцією як у науковому, так і в політичному сенсі.
