Здійснено спробу простежити революційний вплив на мистецтво кераміки ХХ ст. ідейної програми німецької школи Баухауз (1919–1932), показати загальноісторичний та соціально-політичний контекст, зміну культурно-мистецької парадигми в європейському мистецтві після Першої світової війни й позначити деякі точки дотикув культурно-мистецьких процесах Західної Європи та України в першій половині ХХ ст. Метою статті є висвітлен-ня історії та досягнень керамічної майстерні цієї школи, теоретичних засад її діяльності та організації навчальногопроцесу, які не надто відомі вітчизняним дослідникам. У школі практикувалася революційна методика підготовкихудожників і дизайнерів, завданням яких було створення гармонійного життєвого простору для людини, що сприялопоширенню функціоналізму. Упродовж 1920–1930-х років відбувалося становлення національного стилю в мисте-цтві української кераміки при взаємодії двох факторів – народної гончарської традиції та інноваційних впливів єв-ропейських стилістичних напрямів. Одним із центрів цього становлення був Межигірський художньо-керамічний технікум, програма якого багато в чому була подібна до програми Баухаузу. У статті є намагання виявити деякі спільніпідходи в організації роботи двох навчальних закладів, їхню роль у форму&ванні модерністської стилістики мистецтвакераміки, зокрема порцеляни та фаянсу середини ХХ ст.
