За допомогою архетипної методології проаналізовано проблему становлення багатополярної системи міжнародних відносин, яка відбувається на фоні повномасштабної збройної агресії Росії проти України. Зосереджено увагу на феномені безпеки як передумови індивідуальної та колективної діяльності, яка слугує хранителем еволюції світової історії, якій відомі різні міжнародні системи відносин, їх класифікації та типологізації: однополярна, біполярна та багатополярна. Зазначено, що після розпаду СРСР в Росії вже тривалий час культивується ресентимент з приводу американоцентричного світу як слідство радянської поразки в холодній війні. Остання, на думку авторів статті, є проявом війни ідентичностей, якщо розглядати їх як ієрархію цінностей. Таким чином, нинішнє відтворення передумов попередньої холодної війни по суті стає наслідком процесу суспільних змін і, насамперед, самосвідомості українського суспільства, які беруть початок від “Помаранчевої революції” (2004 р.). Саме тоді, за даними авторського моніторингу (1992–2022 рр.), відбулися сутнісні зміни в самосвідомості українців: колективістські цінності поступилися місцем індивідуалістській самосвідомості, внаслідок чого відбулися радикальні інституційні зміни в суспільстві. Водночас нереалізованість у ціло&му суспільних очікувань упродовж буквально одного (2005 р.) року каталізувала інверсію суспільної свідомості та її патопсихологічний стан, проявом чого став феномен “нонконформізму” часів “Революції Гідності” (2013–2014 рр.). Сутнісно посилили патопс&ихологічний стан впливи екологічного та реформаторського факторів. Російсько-українська війна (2014–2022 рр.) стала завершальним акордом трансформації суспільної свідомості українського суспільства. На нашу думку, завершення трансформаційних змін в У&країні після війни відбуватиметься одночасно з переходом світу до постмодерної багатополярної системи міжнародних відносин. При цьому, якщо для періоду модерну був характерний блоковий підхід до забезпечення національної безпеки, то в умовах постмоде&рної системи міжнародної безпеки ця проблема вирішуватиметься за допомогою поєднання ієрархічних і мережевих властивостей нової – багатополярної міжнародної системи. При цьому головними залишаться питання контролю за комунікаціями, джерелами постачан&ня ресурсів і технологій. Постмодерна багатополярна система міжнародних відносин складатиметься з кількох ієрархічних структур. Формування в цілому постялтинської системи міжнародних відносин відбуватиметься в складних умовах “багатополярного протист&ояння” у взаємозалежному світі. Фактор взаємозалежності багатополярної міжнародної структури вселяє оптимізм в умовах дії нового постмодерного міжнародного імперативу: “єдності світу в його різноманітності”, який достатньо враховує соціокультурну спе&цифіку нашої країни та об’єм місця національним інтересам незалежної України.
