"Обряд прощання рекрута з сім"єю й сусідами відображає набагато більше часи козацької та довгострокової солдатської служби, ніж теперішню дійсність", – писав історик і фольклорист Василь Милорадович у статті "Прощання рекрута й рекрутські пісні в Лубенському повіті Полтавської губернії" в журналі "Київська старовина" 1897 року. За Речі Посполитої – у XVI–XVIII ст. – українські селяни не служили в армії. Це була прерогатива вищих станів. Військову підготовку українська аристократія, шляхта й козацтво замолоду проходили в реєстровому війську чи на Запорозькій Січі. Таку службу вважали священним обов"язком. Захисника Вітчизни – козака – шанували в Україні як героя. Його служба була почесна й оспівана в думах і піснях.
