Сюзанна Бір народилася 1960 року в Данії, навчалася в Ізраїлі, після чого закінчила Академію мистецтв на батьківщині й почала кар’єру кінорежисера. Стартувала в кіно 1995 року. Перші стрічки – «Пансіонат “Оскар”», 1995, «Кредо», 1997, «Єдиний», 1999 – свідчили про народження митця уважного до житейських подробиць, проте не виходили за межі своєї країни. Ці перші спроби не відзначалися оригінальністю й не обіцяли чогось надзвичайного. Відтоді минуло 27 років і ця продуктивна, завзята постановниця, знявши півтора десятки фільмів, здобула міжнародне визнання, відколи 2010 року удостоїлася «Оскара». Сьогодні вона завойовує (з перемінним успіхом) кіноіндустрію Голлівуду, знімаючи у своїх стрічках яскравих зірок. Але в цьому портреті йтиметься про її європейський період. Успіх Сюзанни Бір – надійний, тому що, на відміну від свого амбітного земляка Ларса фон Трієра, вона не намагалася досягати його ексцесами та скандалами. Інформації про неї в мережі обмаль, схоже, самопіаром вона не переймалася, її цілком задовольняла улюблена робота на знімальному майданчику, сам процес створення картин. З іншого боку, вона не цуралася скандальних тем, які б привернули увагу глядача, але ненав’язливо, без моралізаторства показувала, що розпутний спосіб життя не принос&ить ні щастя, ні задоволення. Характерною рисою її творчості є постійне випробовування героїв на міцність – і в дотриманні кодексу честі, і в здатності казати правду.
