Розглянуто Харківський імператорський університет, який надав поштовх для розвитку освіти на Наддніпрянщині. Метою роботи є аналіз наукових шкіл, що засновані за роки існування університету. Зокрема, пожвавилася медична наука, що на базі ґрунтовного освітнього середовища вже у другій половині ХІХ ст. була представлена потужними науковими школами. Завдяки застосуванню спеціальних методів дослідження вдалося встановити та схарактеризувати процес формування та розвитку анатомічної, акушерсько-гінекологічної, терапевтичної, хірургічної та інших шкіл. У дослідженні доведено, що вони стали піонерами у впровадженні багатьох новацій. І. Лазаревич створив акушерські щипці, а М. Толочинов запропонував власний спосіб зупинки маткової кровотечі. Вперше у Радянському Союзі В. Грищенко почав вивчати імунологічне безпліддя та провів успішне екстракорпоральне запліднення. Анатом В. Воробйов заснував цілий напрям дослідження – стереоморфологію, вдосконалив методику бальзамування тіла людини. Разом із Р. Синельниковимвидав анатомічний атлас, що й до сьогодні є настільною книгою студентів-медиків. Представники гістологічної школи відкрили «клітини Кульчицького», названі на ім’я харківського науковця. Потужною була ендокринологічна школа, а її представник В. Коган-Я&сний першим отримав у лабораторії інсулін та застосував його у клінічній практиці. У дослідженні зазначено, що розвиток медичних наукових шкіл Харкова сягає майже двохсотлітньої історії. Протягом цього часу флагманом освіти і науки був Імператорський& Харківський Університет, надалі – Харківський медичний інститут, згодом – державний, а нині Харківський національний медичний університет. На науковому тлі виникали профільні наукові інститути, які тісно співпрацювали з освітньою установою, мали спі&льні бази практики, проводили дослідження. Це черговий раз демонструє нерозривний зв"язок між медичною освітою, наукою та практикою, і провідною ланкою для підготовки медичних кадрів є нинішній медичний університет – наступник давніх традицій.
