Мета статті полягає у продовженні серії досліджень історії інструментів, приладів та устаткування, які одночасно використовувались як у військовій справі, так і в наукових дослідженнях Астрономічної обсерваторії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема, у розгляді підколекції інструментів для аерофотозйомки, які потрапили свого часу до обсерваторії після їхнього застосування у Збройних Силах. Актуальність теми обумовлена вивченням історії інструментів для аерофотозйомки, як окремого напрямку досліджень, задля простеження еволюції змін, уникнення зайвих технічних помилок, здобуття найкращого досвіду із минулого, а також виявлення нових функціональних можливостей того чи іншого технічного засобу залежно від умов його використання. Методологічною основою стали принципи науковості та історизму, загальнонаукові методи (аналіз та синтез) та методи історичної науки (хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний, історіографічний, джерелознавчий). Основні результати полягають у з’ясуванні історії розвитку аерофотозйомки, висвітленні виробництва аерофотоплівок на території України на виробничому об’єднанні «Свема», розгляді розвитку спеціальних оптичних інструментів для ведення аерофотозйомки на прикладі чотирьох ек&спонатів музею Астрономічної обсерваторії – фотокулеметної камери С-13, аерофотокамер А-39, АФА-БАФ та нічного автоматичного аерофотоапарата НАФА-3с/25.
