Розглянуто стан сучасного українського біблієзнавства, наголошено на зменшенні світських тлумачень Біблії; натомість виявлено тенденцію до примусового нав’язування викладання християнської етики як апологетичної дисципліни в навчальних закладах; проаналізовано твір Г. Сковороди «Потоп Зміїн» і зроблено висновок щодо переосмислення українським філософом біблійних текстів як вузько етнічних творів та заперечення їх універсальності для всіх народів; а отже, запропоновано вважати Г. Сковороду засновником українського критичного біблієзнавства.
