Чому в час найвищої точки битви за українську істину, за свою долю доводиться ще раз нагадувати азбучні істини про роль і місце журналістики? Чому наразі вона спотворена й викривлена волею високих керманичів? Чому влада вперто ще більше ускладнює все морально-етичними покручами з минулого, проти яких ми також сьогодні б"ємось? Отже, журналістика - ремесло точне, у її сфері не чинні закони математики, теорії відносності чи ймовірностей. Там паралельні прямі, які ніколи не стрічаються у нормальному житті, можуть перетнутись десь на Чумацькому шляху; а двічі по два, виявляється не зовсім чотири. У журналістиці ж назване білим ніколи не стане чорним, правда - кривдою. Кожне оприлюднене слово чи судження, хоч як патетично це б звучало, переходить у власність Історії, і ця пані у будь-який час може дістати його, провести контрольне зважування на терезах істини й винести свій присуд.
