У статті аналізуються системи індоєвропейського словотвору самоідентифікаційних назв спільнот, які у ІХ-ІІІ тис. до н. е. освоювали природний жилий простір у центрі й на півночі сучасної Китайгородської сільської територіальної громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Доводиться, що у структурі архаїчних ойконімів, які позначають конкретні населені пункти дослідженого регіону, збереглися релікти самоназв тутешніх доісторичних спільнот. Обгрунтовується, що успадкування українською мовою самоідентифікаційних іменувань древніх людностей доводить мовну й етнічну спорідненість первісних мешканців регіону з українським народом.
