У статті наведено формальні й доктринальні підстави, що обгрунтовують існування "Гарвардської філософської школи" як реального історико-філософського феномену. До складу цієї школи автор включає Віларда Ван Ормана Квайна, Нелсона Гудмена і Хіларі Патнема. Завданням даної статті є зіставлення концептуалізму, релятивізму і анти-реалізму Квайна, Гудмена і Пантема, на засадах (нео)прагматистських тенденцій в їхніх філософських дослідженнях. Формальні підстави: усі ці філософи були професорами Гарвардськогоуніверситету; до того ж, Квайн був викладачем Гудмена і Патнема, а Гудмен - Патнема. Доктринальні резони: (1) Квайн, Гудмен і Патнем, кожен у свій специфічний прагматистський спосіб, стояли на позиціях релятивізму, анти-реалізму, концептуалізму, а такожпрагнули відокремитися від "культурного релятивізму"; (2) спільними наріжними концептами й тенденціями їхніх філософських досліджень можна вважати такі: концептуальна схема, невизначеність перекладу, інтерналістські критерії, онтологічна відносність тощо; (3) очевидна аналогія між стандартами подібності Квайна, стандартами правильності Гудмена, стандартами для концептуальних схем Патнема. Таким чином, маємо сильні підстави розглядати Квайна, Гудмена і Патнема як представників спільної філософської ш&коли. Та роль, яку в їхніх доктринах відіграють ідеї Вільяма Джеймса, що теж свого часу викладав у Гарварді, принаймні гіпотетично дозволяє розширити межі цієї школи.
