Авторка статті зосереджується на проблемі рецепції філософії Вітгенштайна у Франції, що була досить пізньою й призвела до різноманітних та іноді протилежних інтерпретацій його думки навіть у середовищі французьких аналітичних філософів. Застосовуючи соціологічний підхід до проблеми рецепції, авторка виокремлює чинники, які перешкоджали проникненню ідей аналітичної філософії у Францію, поміж яких – потужна інституціоналізація філософії у Франції з притаманними їй традиціоналізмом і консерватизмом, яскраво виражений національний характер французької філософії, а також відверто полемічний характер французької аналітичної філософії, перетворення вибору цієї традиції філософування на етичний та політичний вибір. Ці фактори висвітлено на прикладі аналізу конфліктних інтерпретацій Вітґенштайна Жаком Бувресом і Сандрою Лож"є: якщо перший створює образ Вітґенштайна як анти-Гусерля, дорікаючи австрійському філософу ігноруванням повсякденного мовлення, то друга пропонує феноменологічне прочитання думки Вітгенштайна засобами філософії повсякденного мовлення. У статті показано, як протилежні інтерпретації філософії Вітгенштайна відтворюють внутрішні конфлікти французького філософського поля.