У статті аналізується Екгартова містика душевної основи як внутрішній зв’язок між Богом і людиною. Основу душі й основу Бога Майстер Екгарт вважає єдиною основою. Автор стверджує, що поняття основи означає для Екгарта нестворене й вічне в душі, яке також описується як божественна іскра. У «відпущенні» й у цій основі відбувається народження Бога, містичне єднання, яке означає обожнення людини. Шлях до цього містичного єднання Майстер Екгарт описує як шлях відпущення й залишення або відгородження, позбавлення зв’язку зі собою, світом і навіть із Богом. Наприкінці подається відомий вірш Екгарта «Гірчичне зерно про найвеличнішу божественність, простою мовою» [Granum Sinapis ] я к п оетичне узагальнення його містики про поєднання з найвищою божественною дійсністю.
