У статті розглядаються основні етапи історії російського книгознавства у XX – на початку XXI ст. та аналізуються причини його сучасного кризового стану. До таких причин належать відокремлення книгознавства від загальногуманітарного знання та спроби підмінити книгознавство документознавством. Автор обґрунтовує необхідність медіалогічного розуміння книгознавства та пропонує конкретні кроки, які необхідно зробити для виведення книгознавства із кризи.
