Війна Росії проти України показала терористичне обличчя окупантів, їхні варварські «цінності», світогляд вандалів. Окупанти впроваджують стратегію знищення української ідентичності, духовної спадщини українців. Водночас героїзм українського народу в боротьбі за незалежність згуртував увесь цивілізаційний світ. Самоорганізація українців в обороні своєї землі засвідчила зрілість громадянського суспільства. Це є феноменом українського суспільства, що ставить перед науковцями важливе завдання щодо його розкриття. У статті розглядаються різні фактори, які його пояснюють. На думку авторки, в Україні на початку ХХІ ст. велике значення мали позитивні явища в розвитку народної культури, пов’язані з процесами самоідентифікації та самовизначення. Це, зокрема, виразно простежується за матеріалами вивчення відродження традиційного вбрання та поширення народного стилю в повсякденні, безпосередньо пов’язане з національним піднесенням у період Помаранчевої революції та Революції гідності. Народний одяг завжди був важливим маркером національної ідентифікації, однак у час війни 2014 року, розв’язаної Росією, використання народного вбрання стало виявом активної позиції носіїв у захисті національного суверенітету. Ці процеси показують, що для розвитку кожного суспіл&ьства одним із визначальних факторів є традиційна культура. За матеріалами інтернет-ресурсів, а також опитувань у статті розглядаються світоглядно-психологічні та ментальні характеристики росіян-окупантів та українців. Вони засвідчують наявність двох& протилежних світів: світу рабів і світу вільних громадян. Акцентується значення наукових досліджень гуманітарних наук для спростування фальсифікацій путінськими політиками культурної спадщини українців, прямої спадкоємності Київської держави, безпер&ервної традиції.
