Стаття присвячена представленню терміна «фольклорний концепт» як продуктивного інструмента фольклористики. В останніх дослідженнях на цю тему почали розглядати питання «для чого вводити новий міждисциплінарний термін?» як риторичне. З’ясовано місце цього терміна в зарубіжних студіях про народне поняття (folk concept) та в нових фольклористичних працях, які формують український науковий дискурс. Подано авторське визначення цього терміна. Запропоновано змінену п’ятирівневу класифікацію базових фольклорних концептів (універсально-екзистенційні, емотивні, cуб’єктні, просторові, морально-ціннісні). Вони були виокремлені на основі вивчення українського історичного фольклору. Авторка пропонує приклад фольклорного концепту «війна», за допомогою якого вираженіуніверсальні знання і драматичний досвід українців про світові війни. Зроблено висновок, що у фольклорній картині світу концепт «війна» займає важливе й постійне місце. Він об’єктивізується через сталий ланцюг семантичних еквівалентів, виражених низкою понять, які наскрізно функціонують у структурі фольклорних творів різних жанрів як мотивеми (або елементи мотивів) чи універсальні символічні образи. У комплексі концепти демонструють когнітивний потенціал фольклору бути важливим інформаційним ресурсо&м. У висновках стверджується, що фольклорний концепт має особливості, пов’язані не тільки з канонами семантики та символічної інтерпретації змісту класичних зразків фольклору, а й із комунікативною заданістю «на майбутнє» народного твору, із соціальн&ою природою фольклоризованих та стилізованих «під народне» текстів, що входять у репертуар сучасних носіїв традиції.
