За три тижні до свого ювілею письменник і журналіст Павло Кущ так описав у ФБ власне відчуття часу: «Літній день догорає. 32 серпня завтра не буде. І у віці, скажімо, п‘ятдесят десять років увійти у майбутнє літо ще нікому не вдавалося... Утім, якщо починаючи з весни 2014-го, кожний наступний військово-переселенський прожитий рік рахувати за два чи відразу за три, то є резон вважати себе майже довгожителем». А вже під час інтерв’ю «УМ» на запитання «Як воно живеться письменнику-гумористу і двічі переселенцю у цей трагічний час?» колишній кореспондент нашої газети у Донецькій області процитував такі рядки: «Якби не міг збирати я веселого й смішного, давно розпалася б душа під тягарем страшного».
