Досліджено розуміння сутності основної винагороди порівняно з виконавчим збором, специфіки їхнього стягнення у проміжку становлення законодавства про виконавче провадження за часи незалежності України та їхня еволюція у виконавчу санкцію як об"єднуючоготерміна для цих двох понять. Установлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору, а відтак виконавчий збір і основна винагорода приватного виконавця визначаються більшою мірою як тотожні поняття. Визначено недопустимі випадки поширення закріплених правил щодо виконавчого збору відносно основної винагороди, зокрема, у разі звільнення від сплати виконавчого збору при накладенні арешту на майно для забезпечення позовних вимог або поверненні виконавчого збору у разі скасування рішення, що підтверджено на рівні судової практики. Резюмовано, що і виконавчий збір, і основна винагорода у першу чергу є платою за примусове виконання рішення, однак водночас слугують і мірою покарання за невиконання рішення в добровільному порядку боржником до пред"явлення виконавчого документа, і виступають стимулом для виконання рішення відповідачем без залучення органів примусового виконання. Позитивно відмічено дуалістичну правову природу цих коштів і& її збереження у змісті виконавчої санкції, причому наголошено на окремих моментах щодо доопрацювання регулювання останньої. Наприклад, визнано за доцільне передбачити зменшення розміру виконавчої санкції за умови самостійного виконання рішення боржн&иком протягом незначного періоду після початку виконання рішення чи у разі припинення виконавчого провадження/закінчення виконання рішення без реального виконання.
This article studies the essence of the basic remuneration in comparison with the enf&orcement fee, the specifics of their collection during the formation of enforcement proceeding laws during the independence of Ukraine and their evolution into "enforcement sanction" - a common term for these two concepts introduced by the new draft &law "On Enforcement of Decisions". It has been determined in the article that the basic remuneration of the private executers is collected in the manner prescribed for the collection of the enforcement fee. Therefore, the enforcement fee and the basi&c remuneration of the private executers are defined mostly as identical concepts. However, it is sometimes unacceptable to apply the enforcement fee rules to the basic remuneration, in particular, in the event of exemption from payment of the enforce&ment fee, when lien is put on property to secure claims, or when the enforcement fee is refunded due to revocation of the court order, which is confirmed at the level of judicial practice. It is summarized that the enforcement fee and the basic remun&eration are, first of all, fees for decisions enforcement, and, at the same time, they serve as punishment for the debtor"s failure to execute the decision voluntarily (before the enforcement document is delivered) and encourage the defender to execu&te the decision voluntarily without the involvement of law enforcement agencies. The article positively points out the dualistic legal nature of these funds and the preservation of this nature in the new draft law in the context of the enforcement sa&nction and specifies which regulation features of this nature should be improved. For instance, in the article it is considered to be appropriate to reduce the enforcement sanction, if the debtor executes the court order himself within a short period& from the beginning of the order enforcement or if the enforcement document is returned or the order enforcement is terminated without actual execution.
