Цивільне законодавство містить як загальні норми, що передбачають підстави та порядок відповідальності за завдану особою шкоду, так і спеціальні підстави для притягнення або звільнення від такої відповідальності у разі, коли особа, завдаючи таку шкоду, здійснювала їх в умовах самозахисту чи крайньої необхідності. Отже, важливим є з"ясування особливостей цивільно-правової відповідальності особи при здійсненні нею права на самозахист та у стані крайньої необхідності. Визначено підстави та порядок притягнення особи до такої відповідальності, зазначено особливості суб"єктного складу. Здійснено ґрунтовне дослідження норм Цивільного кодексу України з метою визначення їхньої відповідності загальним засадам цивільного законодавства та необхідності внесення відповідних змін та уточнень для належного правового регулювання підстав для відповідальності та звільнення від відповідальності за шкоду, завдану особою при здійсненні нею права на самозахист та у стані крайньої необхідності. Наведено порівняльну характеристику Цивільного кодексу України й УРСР. Метою дослідження є визначення поняття самозахисту та крайньої необхідності, а також визначення підстав та умов цивільно-правової відповідальності за завдану особою шкоду при здійсненні нею права на самозахист& або в умовах крайньої необхідності, а також застосовувані до особи санкції. Для досягнення поставленої мети використано методи: формально-юридичний для дослідження правового регулювання правовідносин; аналітичний для правильного тлумачення обсягу пр&авового наповнення; системно-структурний для визначення правової природи досліджуваних правовідносин; історико-правовий для аналізу розвитку цивільного законодавства; діалектичний для визначення протиріч у правовідносинах та правовому регулюванні. За&значено, що при визначенні змісту вчинюваного особою самозахисту слід враховувати правову природу правовідносин. Виконано аналіз норми ст. 1169 ЦКУ, якою регламентується відповідальність за шкоду, завдану особою при здійсненні нею права на самозахист&, завданої неправомірними як активними, так і пасивними діями самозахисту. Визначено, що шкода, завдана третім особам способами, не забороненими законом та які не суперечать моральним засадам суспільства, відшкодовується особою, що вчинила протиправн&у дію, а в інших випадках- особою, яка здійснювала самозахист. Відмічено відсутність у цивільному законодавстві поняття необхідної оборони, що обумовлено законодавчим закріпленням такої юридичної категорії безпосередньо у ст. 36 КК України. Здійснено& аналіз відповідної норми КК України, а також практики її застосування, з метою встановлення порівняльної характеристики підстав для притягнення особи до відповідальності при завданні нею шкоди у разі здійснення нею права на самозахист. Виконано порі&вняльну характеристику поняття крайньої необхідності за цивільним і кримінальним законодавством. Здійснено аналіз суб"єктного складу правовідносин із відшкодування особою шкоди, завданої при здійсненні нею права на самозахист, зокрема, у частині можл&ивості притягнення до відповідальності держави у разі прийняття нею закону, на підставі якого припиняється право власності особи.
Civil law provides both general rules that provide the grounds and procedure for liability for damage to a person, and &special grounds for bringing or release from such liability in the event that the person causing such damage carried them out in self-defense or extreme necessity. Therefore, it is important to clarify the specifics of civil liability of a person in &the exercise of his right to self-defense and in a state of extreme necessity. The grounds and procedure for bringing a person to such responsibility are determined, the peculiarities of the subject composition are determined. A thorough study of the& Civil Code of Ukraine to determine their compliance with the general principles of civil law and the need for appropriate changes and clarifications for proper legal regulation of grounds for liability and release from liability for damage caused by&
