Досліджено особливості правового статусу дитячої бездоглядності та безпритульності й визначено місце за-значеної категорії осіб у суспільстві та діяльності держави. Дитяча бездоглядність та безпритульність розглядаються як окрема категорія, яка потребуєсоціально-правового захисту від держави та благодійних організацій, особливо в період пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19). Нині проблема бездомних громадян і безпритульних дітей в Україні деформує соціальне середовище, руйнує фізичне, психічне тадуховне здоров"я людей, знижує їхню життєву, громадську та творчу активність, погіршує моральний стан, створює соціальну напругу в суспільстві. Основними причинами такої ситуації стало різке зниження доходів і рівня життя населення внаслідок пандемії корона вірусної хвороби (COVID-19) і структурних змін у галузях економіки, збитковості багатьох підприємств виробничої сфери, недосконалості фінансово-кредитних механізмів, різкого збільшення наявного та прихованого безробіття, а також неготовність навчальних і соціальних закладів, правоохоронних органів проводити роботу з такими категоріями населення в ринкових умовах. Визначено закріплені законодавством загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, що забезпечують правове &регулювання у суспільстві відносин, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створено умови для діяльності громадських і благодійних організацій, що пр&ацюють у сфері соціального захисту населення. Досліджено умови й активне зростання чисельності бездомних громадян та безпритульних дітей під час карантину. Указано на необхідність дотримання й удосконалення чинного законодавства у сфері соціально-пра&вового захисту зазначеної категорії осіб, особливо під час карантину, оскільки здоров"я має бути стратегічним напрямом усього життя людини. Таким чином, держава має захищати та допомагати бездомним громадянам і безпритульним дітям згідно з Конституці&єю України, адже людина, її життя і здоров"я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
T&he article examines the features of the legal status of child neglect and homelessness, determines the place of this category of persons in society and the state. Child neglect and homelessness are considered as a separate category that needs social &and legal protection from the state and charitable organizations, especially during the coronavirus pandemic (COVID-19). Today, the problem of homeless people and homeless children in Ukraine distorts the social environment, destroys the physical, me&ntal and spiritual health of people, reduces their vital, social and creative activity, worsens morale, as well as creates tension in society. The main reasons for this situation were a sharp decline in income and living standards due to the coronavi&rus pandemic (COVID-19) and structural changes in the economy, unprofitability of many manufacturing enterprises, imperfect financial and credit mechanisms, the sharp increase in existing and hidden unemployment, unpreparedness of training and social& institutions, as well as law enforcement agencies to work with such categories of the population in the market conditions. The general principles of social protection of homeless persons and homeless children established by the legislation are deter&mined. It provides legal regulation for relations in society, which are aimed at realization by homeless persons and homeless children of their rights and freedoms provided by the Constitution and legislation of Ukraine. It also creates conditions fo&r public and charitable organizations working in the field of social protection. The conditions and active growth of the number of homeless people and homeless children during quarantine are studied. The author points out the need to comply with the &
