Проаналізовано розвиток концепції міжнародного злочину у "гаазький" період, який охоплює останні десятиліття минулого століття і тісно пов"язаний із заснуванням міжнародних трибуналів ad hoc по колишній Югославії і Руанді. Розкрито правові підстави заснування цих трибуналів, виявлено особливості їхньої діяльності, юрисдикція та принципи відповідальності осіб, що вчинили злочини на території колишньої Югославії і Руанди. Заснування міжнародних органів юстиції рішеннями Ради Безпеки ООН викликало дискусії щодо їхньої легітимності, проте незаперечним є факт, що діяльність міжнародних трибуналів ad hoc сприяла початку нового етапу в розвитку міжнародної кримінальної юстиції, подальшому розвитку міжнародного кримінального матеріального права і міжнародногокримінально-процесуального права, зокрема при розроблянні Римського Статуту і Правил процедури і доказування Міжнародного кримінального суду. Розкрито всі види юрисдикцій трибуналів, особлива увага приділяється предметній і персональній юрисдикціям трибуналів, що стало підставою для теоретичного обґрунтування "гаазької" модифікації міжнародного злочину, а також практичної реалізації цієї концепції в рішеннях трибуналів. Показано, що категорії міжнародних злочинів, які складають предметну юрисдикцію &Міжнародного трибуналу по колишній Югославії (серйозні порушення Женевських конвенцій, порушення законів чи звичаїв війни, геноцид та злочини проти людяності) та категорії злочинів, що визначені в Статуті Міжнародного трибуналу по Руанді (геноцид, зл&очини проти людяності та порушення Женевських конвенцій) у документах трибуналів отримали розвиток порівняно з нюрнберзьким та постнюрнберзьким періодами. Показано, що предметна юрисдикція МТКЮ та МТР із положеннями Нюрнберзького та Токійського трибу&налів не збігається. Відмінності стосуються переліку категорії злочинів; паралельної юрисдикції міжнародних трибуналів ad hoc і національних судів; поширення компетенції трибуналів ad hoc на справи про злочини, що здійснені як у ході війн між держава&ми, так і під час внутрішнього збройного конфлікту, та ін. Розширено зміст категорій злочинів, їхній склад, уточнено суб"єктів відповідальності. Зокрема, виявлено характерні особливості злочину геноциду та злочинів проти людяності, зазначено умови, е&лементи та суб"єктів для визнання їхньої кваліфікації. Приділено увагу засадам персональної юрисдикції, показано що в рішеннях міжнародних трибуналів ad hoc отримав розвиток принцип індивідуальної відповідальності за вчинені міжнародні злочини, що ст&ановлять предметну юрисдикцію. Розкрито застосування принципу універсальної юрисдикції в діяльності трибуналів. Автор доходить висновку, що заснування міжнародних кримінальних трибуналів ad hoc та їхня діяльність сприяли розвитку концепції міжнародно&го злочину та виокремленню особливої модифікації - "гаазької".
The article analyses the development of the concept of international crime in the "Hague" period, which covers the last decades of the last century and is closely related to the establis&hment of ad hoc international tribunals in the former Yugoslavia and Rwanda. The article reveals the legal grounds for the establishment of these tribunals, the features of their activities, jurisdiction and principles of responsibility of persons wh&o committed crimes in the former Yugoslavia and Rwanda. The establishment of international justice bodies by UN Security Council decisions has provoked a number of debates about their legitimacy, but it is undeniable that the activities of ad hoc int&ernational tribunals have contributed to the initiation of a new stage in the development of international criminal justice, further development of international criminal law, in particular in the development of the Rome Statute and the Rules of Proc&edure and Evidence of the International Criminal Court. All types of tribunal jurisdictions are disclosed, but special attention is paid to the substantive and personal jurisdictions of tribunals, which became the basis for the theoretical justificat&
