Формування розуміння місця та значення правової доктрини, як джерела права, для всієї системи права, і для конституційного права зокрема, допоможе зрозуміти реальний вплив науки та наукових доробків на правову систему держави. Правова доктрина може бутиз"єднувальною ланкою між практикою і теорією, правозастосуванням і наукою. Ця потенційна особливість лежить уже в самій правовій доктрині із самого початку. З історичного погляду доктрина мала такий вплив, коли право перебувало на початкових етапах свого розвитку, але втратила його зі створенням цілісних законодавчих баз і розвитком держав. Проте саме нині відчувається потреба в посиленні ролі науки у правовій системі держави. Юридична наука завжди формувала фундамент для будь-яких рішень чи дій законотворців; хоч останнім часом, ця модель відносин "науки-держави" набула більшої актуальності у зв"язку з приходом до влади молодих спеціалістів. У державних інституціях домінує революційний підхід до вирішення питань, і тут як ніколи важливим видається вплив, стриманість і перевіреність часом юридичної науки. Міст між законотворенням і наукою лежить через правову доктрину і в цій статті ми хочемо спробувати довести це. Метою статті є аналіз і узагальнення підходів до розуміння поняття, місця та значен&ня правової доктрини для права в цілому, вплив правової доктрини на галузь конституційного права та перспективи розвитку правового статусу правової доктрини, які можуть посилити зв"язок між наукою і правозастосовною діяльністю в державі. Оптимальною &методологічною базою для дослідження буде поєднання загальнонаукових методів із спеціально-науковими. Зокрема, основу цього дослідження складають порівняльний та феноменологічний підходи, які забезпечують аналіз різних підходів до визначення правової& доктрини різними авторами, а також розуміння спільного і відмінного в підходах різних авторів, поглядах на правову доктрину, її значення та вплив на правову систему загалом. Серед методів найдоцільнішим є використання системного і порівняльно-правов&ого методів дослідження.
Any branch of law, private or public, has a system of sources of law, which is somewhat standard. This system became "set in stone" for many law systems around the world, starting with Constituion, legal acts of goverment an&d ending with brief overview of legal traditions in some branches of law. However, this system completely forgets about legal doctrine. But after legislation took over, legal doctrine lost meaning which it had before and was cast aside into shadow of& legislation and basic system of sources of law. Furthermore, legal doctrine was an instrument which provided unity for any law system. The idea in its core is simple - greatest and most known legal works of different authors became rulebooks for dif&fenret branches of law, which were used not only for education, but as a source of law to resolve dispute, when there was missing link in legislation and when judge cannot settle dispute using law of state. This is the case, when doctrine was used as& a source of law and a source for regulation. Same can be said about legal doctrine, as core for any law, passed by a parliament. In ideal case, scientists and authors of legal dontrine works should consult lawmakers regarding theoretical and doctrin&al basis of any decision or action they are planning to take. So, any legal action will have strong core in it and won"t be decided only on experience and opinions of lawmakers, but also with strong theoretical background for such decision. In conclu&sion, we think that legal doctrine requires further analysis and this topic is very important for legal studies in Ukraine. Core of legal doctrinal works becomes bigger and bigger with increasing number of scholars in this sector of science. From the& nature of legal doctrine, it is clear that it can provide better understanding of law and improve connection between scientists and lawmakers.
